Закладки, Люся LSD и пруф: как я легко купила шишки марихуаны и поступила в институт
Привет, нарики! Хочу поделиться своей историей о том, как я смогла купить шишки марихуаны и поступить в институт без всяких проблем. Если ты тоже интересуешься такими вещами, то этот текст точно для тебя. Присядь поудобнее, расположись, и начнем!
Дело было так:
Я всегда была в теме и нравилось окунаться в мир наркотиков. Сначала я попробовала кислоту LSD, или, как ее еще называют, Люся. Она действительно крутая штука, приводит к невероятному опыту и расширению сознания. Но со временем я поняла, что мне нужно что-то более реальное, что-то, что сможет меня расслабить и оторвать от повседневных проблем.
Вот тогда-то и появилась идея попробовать марихуану.
Конечно, чтобы купить шишки, нужно было найти надежного делеца. В моем случае, это был парень по имени Вика. Он был настоящим профи в своем деле, всегда имел в наличии качественные товары, и не боялся никаких проверок. Так что я решила довериться ему и сделать заказ.
Все началось с пруфа.
Прежде чем согласиться на сделку, я попросила Вику доказать свою надежность. На этот раз я хотела увидеть пруф в виде отзывов от других клиентов. Ведь в мире наркотиков, как и в любом другом бизнесе, репутация имеет огромное значение. После небольшого расследования и поисков, я смогла найти много положительных отзывов о Вике и убедилась, что он настоящий профессионал своего дела.
Сделка была заключена.
Теперь, когда я знала, что Вика надежный делец, пришло время сделать заказ. Я хотела купить качественные шишки марихуаны, чтобы получить максимум удовольствия от своего опыта. Вика не подвел - он предложил мне несколько вариантов, и я выбрала тот, который по своему запаху и внешнему виду выглядел самым привлекательным.
Оплата и доставка.
Перед тем, как сделать заказ, я обсудила с Викой вопрос оплаты и доставки. Вика предложил мне оплатить через Bitcoin, чтобы быть уверенным в сохранности всех наших данных и избежать ненужных проблем с законом. Я согласилась, ведь мне было важно сохранить свою анонимность. Что же касается доставки, Вика предложил мне использовать специальные упаковочные материалы, чтобы избежать нежелательных проверок при отправке. Я снова согласилась и оставила свои данные для доставки.
Радостный момент получения.
Когда день доставки настал, я была полна нервов и ожидания. Я даже не могла представить, как я буду чувствовать себя после курения этих шишек. Когда курьер принес посылку, я была безумно рада. Я наконец-то получила то, за чем так долго ждала.
Новая жизнь начинается.
После того, как я примерила закладки марихуаны и почувствовала счастье, которого давно не было, я осознала, что мой путь к поступлению в институт был легким и успешным. Я решила перестать оттягиваться и начать уделять больше времени учебе и развитию себя как личности. Марихуана стала для меня не только способом расслабления, но и источником вдохновения.
В заключение.
Таким образом, я смогла купить шишки марихуаны и поступить в институт легко и без лишних проблем. С помощью Вики, моего надежного дельца, я получила исключительно качественный товар и максимальное удовольствие от своего опыта. Я поняла, что все в наших руках, и мы сами выбираем свой путь. Если ты хочешь ощутить то, о чем я говорю, не стесняйся идти вперед, но не забывай об ответственности и разумном подходе к употреблению.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...